Хемингуэй Эрнест. Праздник который всегда с тобой / Эрнест Хемингуэй ; пер. с англ. - М. : Политиздат, 1990. - 158 с. - ISBN 5-250-01437-2.

У цієї книги дуже примітна історія створення. У 1956 році 57-річний Хемінгуей обідав в легендарному паризькому готелі Рітц з його господарем Чарлзом Рітцем. Раптово бізнесмен поцікавився, чи пам'ятає письменник, що 30 років тому він залишив в підвалі готелю валізу, яка знаходиться там до сих пір. На подив Хемінгуея, йому показали шкіряний кейс, який особисто для нього колись виготовив Луї Віттон. У ньому зберігалися квитанції, записки, мисливські та рибальські приналежності, лижне спорядження, гоночні форми, повсякденний одяг, листи, а також записники, яким нобелівський лауреат зрадів найбільше. Це були щоденники часів п'яної паризької молодості, які згодом і лягли в основу книги.
Незабаром Хемінгуей взявся за редактуру записів і навіть частково використовував їх під час роботи над романом «Небезпечне літо», проте повністю матеріали були опубліковані лише через 3 роки після смерті літератора. Сьогодні «Свято, яке завжди з тобою» вважається найвідомішим твором зарубіжної літератури про Париж. На сторінках щоденника згадуються імена Френсіса Скотта Фіцджеральда і його дружини Зельди, Гертруди Стайн, Джеймса Джойса, Алістера Кроулі, Джона Дос Пассос, Езри Паунда. Автор не тільки точно передає атмосферу паризьких кафе і питних закладів, багато з яких можна відвідати і сьогодні, але і детально описує зустрічі з початківцями літераторами, вечірки інтелектуальної «тусовки», а також розповідає про свою творчу кухню. Ну і, звичайно ж, майстерно передає атмосферу своєї бурхливої молодості, любові, гедонізму і свободи, характерної для французької столиці епохи джазу.

Гоголь М. В. Вечори на хуторi бiля Диканьки ; Миргород / М. В. Гоголь. - К. : Либiдь, 2008. - 485 с. : iлюстр. - ISBN 978-966-06-0532-9.

Як же здорово повертатися до наших старих добрих класиків! Нехитра історія сварки Івана Івановича з Іваном Никифоровичем викликає справжнє естетичне задоволення яскравою мовою, іскрометним гумором з сатиричними вкрапленнями, дивовижними описами міста Миргорода разом з живністю і краєвидами, мальовничими портретами миргородців. Мова оповідання така смачна і насичена, що смакуєш кожне слово, часом зупиняючись, щоб від душі посміятися. У цьому зовсім невеликому творі види Слобожанщини настільки яскраві, що містечко Миргород початку XIX століття постає як якесь талановито написане полотно. Це здорово, це вражає, це – класика.
Але і це ще не весь Гоголь. Хіба можливий Гоголь без іронії, то їдкою, то доброї усмішки, яка криється за кожним словом. Якщо запитати, з чим можна порівняти повісті Гоголя, на думку спадає українська народна пісня. То протяжно, то завзято звучить вона, то почуєш в ній ліричні наспіви, то їдке слівце. Вона незмінно яскрава, захоплююча і чуттєва. Загалом, рідкісний птах долетить до середини Дніпра, рідкісний письменник дійде до самого серця. А ось Гоголь може.

Загребельний Павло. Диво : роман / Павло Загребельний. - К. : Днiпро, 1982. - 623 с. : з iл.

«Диво» - роман про Київску Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об'єднання земель руських та було зведено славнозвісний Софійський собор у Киеві. Життєві шляхи героів – зодчого Сивоока та князя Ярослава – перехрестилися на майдані, де підіймався величний та дивовижний храм. Софія Київська з'єднала долі талановитого майстра і мудрого правителя. Дві людські драми розгортаються перед нами на сторінках роману. Сивоок, для якого будівництво храму стає головною справою життя, трагічно гине і його ховають під плитами собору. Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але і він дійшов цього ціною великих душевних втрат, зрікшись заради влади єдиного в своєму житті справжнього кохання.

Штильмарк Р. Наследник из Калькутты / Р. Штильмарк. - Душанбе : Адиб, 1990. - 828 с.

Справжній пригодницький роман, написаний за всіма канонами цього жанру.
Захоплюючий сюжет, благородні розбійники і злодії, пірати, інтриги, погоні і таємниці, бійки, зрада, морські баталії та любов. Читача разом з героями твору куди тільки не закидає доля. Ви побуваєте в Англії, Америці, Африці, Італії і навіть у Франції.
Дуже цікавою є також історія написання цього роману. Роберт Штильмарк почав його писати, перебуваючи в таборі на будівництві східного крила залізниці Салехард - Ігарка.
Старший нарядчик табору Василь Павлович Василевський запропонував Штильмарку написати цікавий історичний твір, пообіцявши звільнення від важких загальних робіт. Василевський хотів привласнити авторство роману, послати його Сталіну і отримати за це амністію.
Штильмарк писав роман протягом 2-х років. Щовечора він зачитував в бараці написане за день і слухачі-ув'язнені з нетерпінням чекали продовження.
У тексті роману Штильмарк зашифрував фразу «лжеписьменник, злодій, плагіатор», маючи на увазі Василевського. Її можна знайти, якщо читати перші букви кожного другого слова у фрагменті з двадцять третього розділу.
Після того, як роман був закінчений, Василевський підмовив блатних, щоб вони вбили Штильмарка, але не врахував того, що вони були серед захоплених слухачів автора.
Штильмарка реабілітували в 1955 році, і він поїхав до Москви. У 1958 році роман «Спадкоємець з Калькутти» вийшов в серії «Бібліотека пригод та наукової фантастики» і став бестселером. На обкладинці, крім Штильмарка, як автор був зазначений і Василевський.
У 1959 році Штильмарк звернувся до суду і довів, що він є єдиним автором роману, а допомогли йому в цьому ті самі блатні, які в Єнісейському таборі вперше почули цю цікаву історію з вуст самого автора і з тих пір стали його відданими шанувальниками.

Гюго Виктор. Собор Парижской богоматери / Виктор Гюго ; пер. с фр. Н. Коган. - Ленинград : Худож. лит., 1959. - 462 с.

Історія, яка пережила століття, стала каноном і дала своїм героям славу загальних образів. Історія кохання і трагедії. Кохання тих, кому воно було не дозволене - релігійним саном, фізичної неміччю або з чужої злої волі. Циганка Есмеральда і глухий горбань-дзвонар Квазімодо, священик Клод Фролло і капітан королівських стрільців Феб де Шатопер, прекрасна Флер-де-Ліс і поет П'єр Гренгуар... І над усіма ними, над переплетеннями пристрастей і над середньовічним Парижем тяжіє непорушна твердиня готичного собору Нотр-Дам-де-Парі - Собору Паризької Богоматері.
Після того, як Нотр-Дам де Парі ледь не згорів дотла, інтерес читачів до роману «Собор Паризької Богоматері» зріс настільки, що книга відразу піднялася на вершину списку бестселерів Amazon.
У сам собор туристів не пускатимуть ще дуже довгий час, що, безумовно, сумно, але в поганому завжди можна угледіти і хороше, адже, якщо раніше Нотр-Дам відтягував на себе всю увагу гостей Парижа, то тепер у них є можливість відвідати і інші місця, пов'язані як з легендарним романом, так і з особистістю Віктора Гюго.
В епоху романтизму Віктор Гюго прославив Париж як «літературну» столицю світу, «місто-світоч», якийсь «конденсатор» думки, сіяч ідей, «кузню слави», яка увібрала спадщину Риму, Афін і Єрусалиму. Одночасно риси Парижа поєднують «героїчний» та «жіночий» початки; столиця небезпечна і легковажна, але її божевілля часто стає мудрістю, Парижу «треба прощати, треба його любити».

Ефремов И. Таис Афинская : истор. роман / И. Ефремов. - Х. : Прапор, 1992. - 428 с. - ISBN 5-7766-0532-6.

За що ми любимо історичні романи, так це за можливість зануритися в епоху, що була до тебе. І Єфремов таку можливість нам надає, причому описує все так детально, як ніби він сам був свідком всього цього. Захоплююче читання про життя Стародавньої Еллади, завоювань Олександра Македонського і історію кохання між ним і знаменитої гетерою Таїс.
На тлі масштабних історичних подій автор досить детально знайомить нас з долею красивої, розумної, сильної духом жінки, на життєвий шлях якої випало чимало випробувань. Життя Таїс було сповнене любові, ненависті, цікавих зустрічей, розставань, інтриг і підступів заздрісників.

Короленко В. Г. Без языка : рассказ / В. Г. Короленко. - М. : Советская Россия, 1979. - 128 с.

У 1893 році Володимир Короленко, як кореспондент журналу, відвідав Всесвітню виставку в Чикаго. Ще до поїздки у нього виник художній задум - зобразити долі людей, які шукали щастя на чужині.
Розповідь «Без мови» знайомить читача з пригодами українського селянина, який опинився в Америці. Він не тільки не знає мови, але і не розуміє чужого життя.
Одна з найважливіших проблем повісті, очевидно, актуальна і для самого Короленка, - чи варто шукати кращого життя на чужині. Матвій виявляється втягнутим в подорож по наївності і, навіть влаштувавшись в новому житті, тужить за батьківщиною. Але інші герої повісті, головні і другорядні, цілком задоволені своїм новим життям.
Головне, чим приваблює Америка - свобода. Проблема свободи виявляється найважливішою в повісті. Герої сприймають її як синонім щастя, їдучи в подорож. На перевірку виявляється, що свобода примарна і може бути, навпаки, причиною нещасть. Шинкар в Гамбурзі свободу визначає як можливість рвати один одному горла, а чех на кораблі каже, що свобода - це статуя з факелом. Матвій розуміє, що «воля», тобто звільнення від кріпосного права - це не шукана свобода, але не знаходить її і в Америці.
Зворотною стороною свободи є байдужість, жадоба наживи будь-якою ціною. Матвій відразу і рішуче відмовляється продати незаконно свій голос за нового мера. Українець не приймає не стільки зовнішні відмінності американців, скільки жорстокість і нелюдяність, з якими стикається. Сам він відмовляється змінюватися. Нове життя для українського селянина пов'язана з втратою ідентичності. Для Короленка це найважливіша проблема. Як гуманіст він усвідомлює, що традиції, віра, спосіб життя - це не головне в людині. Але також йому зрозуміло, що особистість не існує без цього зовнішнього антуражу.

Гашек Я.  Пригоди бравого вояки Швейка / Я. Гашек ; пер. з чеш. С. Масляка. - К. : Рад. письм., 1958. - 628 с.

Прага була одним з головних міст Австро-Угорщини, в ньому-то Йозеф Швейк і торгував краденими собаками до початку Першої світової війни. Якщо ви опинитеся в сучасній Празі, то велика кількість зображень цього персонажа буде прямо-таки кидатися в очі. Швейк дивиться на вас практично з усіх вивісок! Самі чехи не так щоб сильно люблять цього героя, адже він створює не дуже позитивний національний образ. Але гроші на ньому заробляються чималі: починаючи з сувенірів і закінчуючи екскурсіями по «швейківськіх місцях».

Чехов А. П. Дама с собачкой / А. П. Чехов // О любви : рассказы / А. П. Чехов. - М. : Худож. лит., 1985. – С. 122-128.

Найвідоміша новела Чехова про палкий курортний роман заміжньої жінки і одруженого чоловіка.
Володимир Набоков писав про «Даму з собачкою»: «Всі традиційні правила оповіді порушені в цьому чудовому оповіданні в двадцять приблизно сторінок. Тут немає проблеми, немає звичайної кульмінації, немає крапки в кінці. Але це оповідання - одне з найвеличніших у світовій літературі».
«Ялту було ледь видно крізь ранковий туман, на вершинах гір нерухомо стояли білі хмари. Листя не ворушилось на деревах, кричали цикади, і одноманітний, глухий шум моря, що доносився знизу, говорив про спокій, про вічні сні, які очікують нас. Так шуміло внизу, коли ще тут не було ні Ялти, ні Ореанди, шумить тепер і буде шуміти так само байдуже і глухо, коли нас не буде».
Хтось живе з нелюбим чоловіком, а хтось з нелюбою жінкою. Одного разу ці люди зустрічаються на набережній Ялти. І ось з цього все починається...

Куприн А. И. Гамбринус / А. И. Куприн // Река жизни : повести и рассказы / А.И. Куприн. - Л. : Лениздат, 1986. - С. 423-449.

«Гамбрінус» - так називається в оповіданні Купріна пивна в одному великому портовому місті, назву якого Купрін не розкриває, але в якому без зайвого клопоту вгадується Одеса. Автор барвисто описує портовий район Одеси: так і відчуваєш запах свіжої риби, пивного перегару і солоного вітру. Гамбрінус - це одна з численних пивних, але не звичайна, тому що там грає талановитий скрипаль.
Пробираючись крізь гул і сморід до стійки, за якою стоїть бліда, з цигаркою, затиснутою в правому кутку рота, барменша, ти раптом завмираєш, ніби наштовхнувшись на стіну - настільки разючий контраст між реаліями грубого життя, що оточують тебе в цьому закладі, і божественними звуками скрипки, раптом пролунавшими під цими склепіннями. Втім, - немає. Дисонанс - тільки здається. Ця музика тут так само органічна, як органічний скрипаль - вічно п'яний, лисий єврей Сашка. Сашка, на колінах якого судорожно позіхає невелика біла собачка. Розповідь написана в 1907 році. Час дії - новітній - Одеса напередодні і під час першої революції. Що називається - свідчення епохи від талановитого письменника.