Українці : народні вірування, повір’я, демонологія / [ред. Ю. Г. Медюк]. – К. : Либідь, 1991. – 640 с. – (Пам’ятки історичної думки України).

Розкриття різноманітних нашарувань у системі світоглядних уявлень та вірувань українців дає грунт для розуміння глибинної основи їхнього походження: стародавньої, слов’янської та первісної, індоєвропейської. Вся міфологія і демонологія українців (за винятком етнорегіональних нюансів) переважно слов’янська: і за персонажами богів, і за структурою демонів, і за природою космогонічних уявлень, і за характером зв’язків вірувань та повір’їв із типом господарства.
Збірка знайомить із класичними зразками української етнографічної спадщини, які довгий час були вилучені з нашого духовного життя.
Для викладачів, науковців, студентів, усіх, хто цікавиться вітчизняною історією та етнографією.

Величко Г. П. Микола : державна програма „Українознавство в системі освіти, науки, культури” / Г. П. Величко. – К. : Хрещатик, 1997. – 252 с.

Процес національного відродження України може бути прискорений, зокрема через засвоєння духовних багатств народу, накопичених поколіннями. Етнонаціональна ситуація характеризується підвищеним інтересом до витоків традиційної культури.
Саме в цьому аспекті відкривається для нас практичний і науковий інтерес до походження і значення наших власних імен. Історія слів – передусім прояв народної ментальності. Кожне ім’я має свою біографію, несе в собі певний зміст. Народна мудрість так визначила значення людського ймення: у світі одне, але всім потрібне.
Представлений збірник складають біля 200 творів традиційних жанрів української творчості, у яких у різних формах ужито ім’я Микола.  Розраховано на філологів, фольклористів, українознавців та широкий загал читачів.

Нечуй-Левицький Іван. Світогляд українського народу : ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. – 2-е вид. – К. : Обереги, 2003. – 144 с. – (Бібліотека українського раритету).

Унікальна праця класика української літератури Івана Нечуя-Левицького вийшла друком вперше 1876 р. У доступній науково-популярній формі письменник викладає свій досвід осягнення світогляду рідної нації, співвідношення в ньому народних традицій, віри, науки, філософії, історії. У розповідях постають зримі образи героїв української міфології, а також самі легенди про створення людей. Соковита мова, картини народного життя роблять прочитання цього забороненого і забутого твору відкриттям цілого неповторного самобутнього світу наших пращурів.

Історія української культури : зб. матеріалів і документів / упоряд.: Б. І. Білик та ін.; за ред. С. М. Клапчука, В. М. Остафійчука. – К. : Вища. шк., 2000. – 607 с. : ілюстр.

У збірнику вміщено найголовніші матеріали і документи з історії української культури від доісторичних часів до сьогодення. Вони висвітлюють витоки української культури, її розвій у часи Київської Русі та пізднього середньовіччя. В окремих розділах наведено документи, що розповідають про українське бароко, епоху Просвітництва в Україні, розвиток культури в період національного відродження в другій половині XIX – на початку XX ст. До книги увійшли документи, що висвітлюють суперечності культурного життя в умовах тоталітаризму, національного відродження та шляхи розвою української культури доби розбудови державної незалежності.
Для студентів вищих навчальних закладів. Буде корисний усім, хто цікавиться історією культури українського народу.

Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевича. – К. : Либідь, 1994. – 656 с. : ілюстр.

Ця грунтовна праця створена видатними українськими вченими й мистецтвознавцами. В яскравій та доступній формі автори подають основні відомості про розвиток українського письменства, образотворчого мистецтва, театру та музики. На розвиток письменства кожного народу, як і на інші ділянки його духовного життя, великий вплив мають географічне положення країни й історичні події, які довелося йому пережити впродовж століть. В літературне життя слов’янських народів було введено церковнослов’янську мову двома апостолами, вченими - святими Кирило і Мефодієм.
Для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів. Може бути використаний вчителями шкіл та ліцеїв, усіма, хто цікавиться теорією та історією культури.

Провiдники духовностi в Українi : [довiдник] / за ред. I. Ф. Кураса. – К. : Вища шк., 2003. – 782 с.

Наведено відомості про широку плеяду найвидатніших державтотворців, діячів культури, науки, освіти, церкви, які на різних історичних етапахпробуджували суспільну свідомість, долали стан соціальної апатії, пропагували народні традиції, опікувалися проблемами духовного відродження і розбудови Української держави. Історико-бібліографічні статті не тільки містять енциклопедичні довідки про видатних представників українського народу, а й розкривають їхню роль у духовному розвитку нації.

Міфи України : за кн. Г. Булашева „Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях” / пер. Ю. Буряка. – К. : Довіра, 2003. – 383 с.

Посібник створено за книгою Георгія Булашева „Український народ у своїх легендах та віруваннях”.
Усна народна творчість українського, як будь-якого взагалі, народу, сягаючи своїми початками доби доісторичної, навіть первісної, і донині має явні ознаки свого міфічного походження. У міру того, як народ ставав уважнішим до історичної долі своєї, він відчував потребу запам’ятовувати найважливіші події, що залишили слід в його житті. Тоді до справжнього міфа додаються легенди. Та оскільки в поетичних народних оповіданнях, створених до цього часу, як дійові особи завжди виводилися боги, то найлегше було для наших предків-язичників приписати богам справи людей, а долі народу відбити в різних пригодах.

Манакін В. Мова як енергетичний феномен / В. Манакін // Світогляд. – 2008. – № 2. – С. 48-51.

Про те, що мова має дивовижну силу впливу на людину, знали давно.
Загадковою магією Слова користуються різні релігії, гіпнотизери й лікарі. Гіппократ говорив, що найголовнішим засобом лікування є слово. Сьогодні розробляють методики нейролінгвістичного програмування, лінгвістичної сугестії, які використовують у засобах масової інформації, під час політичних агітацій тощо. Чи можна науково довести цей феномен? На всі ці питання і відповідає автор представленої статті.