НБ ХНАДУ у соцмережах
Про виставку докладніше
Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) — політичний діяч, науковець, публіцист
У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. До таких велетнів української національної культури належить Михайло Грушевський (1866-1934) — визначний історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор української науки, громадсько-політичний і державний діяч, засновник Української Народної Республіки. Саме з його творчою спадщиною пов'язані ідеї відродження української культури і науки, історичної свідомості й національної гідності народу.
Походив він із бідної родини Грушів, що мешкала у старовинному місті Холм на Чигиринщині. Були це переважно дяки й паламарі. Батько вчителював в місцевій гімназії. Мати походила з родини служителів культу. Коли хлопцю виповнилось 4 роки, родина переїхала на Кавказ. Здобувши домашню початкову освіту, Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії, і вже тоді виявив інтерес до історії, літератури, народознавства. Саме до грузинського періоду належать перші літературні спроби майбутнього історика, тут народився інтерес до історичних знань, а саме — до історії України. Кілька своїх перших оповідань юний початківець надіслав І. Нечуй-Левицькому, який його підтримав.
Бажання стати з часом українським істориком та літератором повернули юнака в Україну, де він вступив на історико-філологічний факультет Київського Університету Святого Володимира. В студентські роки молодий дослідник детально вивчив середньовічну історію України, а як кандидатську дисертацію захистив новаторську роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV століття» і одержав за це золоту медаль. Далі молодий історик захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки» і дістав ступінь магістра та посаду професора у відомому в Європі Львівському університеті. Відтоді й протягом 19 років діяльність Грушевського була пов'язана з цим Університетом, науковим і суспільно-політичним життям Галичини. Тут виявились його здібності як громадського діяча. Саме тут почалась активна співпраця з науковим товариством ім. Т. Г. Шевченка, яке він потім очолив і сприяв виданню понад 100 томів «Записок наукового товариства». Йому вдалося згуртувати навколо себе талановитих молодих дослідників, кожен з яких став помітним явищем в українській науці й культури кінця XIX-початку ХХ століть. Саме у Львові створився могутній тандем Михайло Грушевський-Іван Франко, який дав надзвичайно плідні результати: було видано цілий ряд літературних та публіцистичних часописів Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Ольги Кобилянської, інших майстрів української літератури. І все це в той час, коли українознавчі дослідження на території царської імперії далеко не заохочувалися. А видавнича й викладацька діяльність українською мовою взагалі була під забороною.
Науково-організаційну, редакторську, викладацьку, дослідницьку роботу М. Грушевський успішно поєднував із політичною діяльністю. Був одним із засновників Української національно-демократичної партії у Галичині. У Петербурзі був одним із засновників часопису «Український вісник» — органу Української парламентської громади І Державної Думи. Високий науковий авторитет і надпартійна позиція забезпечували його незаперечне лідерство в національно-визвольному русі. І тому після Лютневої революції 1917 р. створена із представників українських соціалістичних партій Центральна Рада заочно обрала його головою. А в квітні 1918 р. Михайла Грушевського обрали Президентом України.
Але політична ситуація в країні була досить складною, і він вимушений був виїхати за кордон, де цілком зосередився на науковій роботі. На батьківщину політичний діяч повернувся всесвітньо визнаним лідером в історичній науці, якого обрали академіком Всеукраїнської академії наук. Продовжувалась різнопланова науково-дослідна робота, але політичні репресії 30-х років торкнулись й Михайла Грушевського. У ньому вбачали одну з центральних постатей українського націоналізму і тому, хоча ненадовго, але заарештували. Після звільнення, незважаючи на вік та поганий стан здоров'я, вчений багато працював, намагаючись знайти віддушину у науковій праці. Наприкінці 1934 року його не стало. Видатний українець похований на Байковому Цвинтарі у Києві.
Михайло Грушевський належить до тих громадських діячів, які сповна пізнали велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї усього життя — самоствердженню свого народу. Пам'ять про нього — вічна, а його наукові праці — невичерпне джерело мудрості.
Грушевський Михайло. Iлюстрована iсторiя України : з дод. та допов. / Михайло Грушевський. - Донецьк : Бао, 2008. - 734 с. : iлюстр. | |
 | У цьому виданні перша російська публікація книги (С.-Петербург, 1913) видатного українського історика доповнена: новим текстом з останнього авторського видання (Відень, 1921. — Звірено з ним); нарисом відомого сучасного історика Владислава Верстюка, який продовжує оповідь Грушевського до наших днів; старовинними географічними картами, побутовими й батальними гравюрами, а також хрестоматією найважливіших документальних матеріалів з вітчизняної історії. Видання в цілому зображує становлення й розвиток народу, економіки, культури та державності України, яка ніколи не вдавалась до експансії й постійно вела визвольні війни, захищаючи сусідні країни від татаро-турецької навали. Багато місця відведено тут українсько-російським та українсько-польським зв’язкам, козацтву та козацькій республіці, демократичні підвалини якої стали основоположним принци-пом першої в Європі української Конституції 1710 р., створеної гетьманом П. Орликом. Книга приваблює яскравим художнім стилем і читається, як захоплюючий літературний твір. Рекомендується як підручник для учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вузів, а також для всіх тих, хто цікавиться багатою історією України. |
Грушевський М. С. Нарис iсторiї Київської землi вiд смертi Ярослава до кiнця ХIV сторiччя / М. С. Грушевський. - К. : Наук. думка, 1991. - 541 с. - (Пам'ятки iст. думки України). | |
 | Книга – перша синтетична праця видатного українського іченого, написана ще на студентській лаві. У ній на широкому джерельному матеріалі висвітлюється політична історія Київської землі, її економіка, культура та релігія. |
Грушевський М. С. Новий перiод iсторiї України : за роки вiд 1914 до 1919 / М. С. Грушевський. - К. : Либiдь, 1992. - 44 с. | |
 | Книга є своєрідним продовженням «Історія України, приладженої до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх». Твір складається із семи розділів, де в хронологічному порядку йдеться про перебіг подій в Україні в період світової війни, Лютневої і Жовтневої революцій, проголошення і перших кроків Української Народної Республіки, боротьби за її незалежність. |
Грушевський Михайло. На порозi Нової України / Михайло Грушевський. - К. : Наук. думка, 1991. - 121 с. | |
 | На порозі нової України – книга М. С. Грушевського, збірка його статей створених в період з весни 1917-го до весни 1918-го років. Назва першого видання (квітня 1918 року) була супроводжена авторським коментарем «Гадки та мрії». Обґрунтованим є також написання «На порозі Нової України» вживане в чернетках автора та в еміграційному виданні до 125-річчя великого історика. |
Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа / М. С. Грушевский. - К. : Лыбидь, 1990. - 398 с. - (Памятники исторической мысли Украины). | |
 | У своїй праці Михайло Грушевський розглядає політичну, етнічну та культурну історію українського народу від початків середньовіччя до поч. ХХ ст. |
Грушевський М. Хто такi українцi i чого вони хочуть / М. Грушевський. - К. : Знання, 1991. - 240 с. | |
 | Ми знаємо Грушевського-історика (досить назвати його багатотонну «Історію України-Pycі»), не забуваємо й про Грушевського-етнографа, літературознавця. Менш відомо вам про його політичну діяльність на посаді голови Центральної ради і майже нічого ми не знаємо про те, що Грушевський є автором декількох збірників статей, актуальність і злободенність яких можна повною мірою збагнути тільки зараз, коли нинішня ситуація майже повторює ту, що склалася в Росії на початку XX століття. |
Грушевський Михайло. Як жив український народ. Коротка iсторiя України / Михайло Грушевськийї. - репринт. вiдтвор. вид. 1915 р. - К. : Укрвузполiграф, 1991. - 112 с. : iлюстр. | |
 | Останнім часом серед читацького загалу України помітно зріс інтерес до її історії, зокрема до творів М.С. Грушевського, - видатного вченого зі світовим ім'ям, позначеного ідеологами тоталітарного режиму тавром українського буржуазного націоналіста. У колишньому СРСР твори академіка М.С. Грушевського були заборонені. У час гласності його "Історія України-Руси", "Ілюстрована історія України" виходять великими тиражами, проте далеко не задовольняють попиту. |
Шаповал Юрiй. Михайло Грушевський / Юрiй Шаповал, Iгор Верба. - К. : Альтернатива, 2005. - 352 с. : iлюстр. - (Особистiсть i доба). | |
 | Це перша в Україні спроба створити узагальнюючий біографічний нарис українського політичного і державного діяча, визначного вченого Михайла Грушевського. На підставі праць попередників, маловідомих або недоступних раніше документів і матеріалів відтворено його складний життєвий шлях, наукову та науково-організаційну діяльність. Життєпис М. Грушевського подається у контексті суспільно-політичних подій, сучасником яких він був. |
Copyright 1997-2010 © ХНАДУ (ХАДИ) - all rights reserved