Про виставку докладніше
"Мова — серце народу"
До Міжнародного дня рідної мови
Мова – то серце народу: гине мова, гине і народ, хто цурається своєї рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
Іван Огієнко
21 лютого представники всіх націй і народностей відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 р. у Парижі.
В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 р., коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин України Президент України підписав наказ про відзначення цього свята.
Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.
Пономарiв О. Д. Стилiстика сучасної української мови : пiдруч. для студ. вузiв / О. Д. Пономарiв. - К. : Либiдь, 1992. - 248 с. | |
У підручнику розглядаються предмет і завдання стилістики, стилістичні категорії, взаємодія функціональних стилів. Окремі розділи присвячені лексичним та фразеологічним засобам стилістики, стилістичним можливостям етимології, морфології та синтаксису. Значну увагу приділено питанням нормативності української мови в засобах масової інформації, викладові норм літературної мови, зокрема орфоепічних та акцентуаційних. Добираючи ілюстративний матеріал, автор прагнув якнайповніше відбити красу й багатство української мови в усіх її виявах. | |
Зубков М. Сучасна українська дiлова мова : навч. посiб. для студ. вузiв / М. Зубков. - 5-те вид., випр. - Х. : Торсiнг, 2004. - 447 с. | |
Підручник містить характеристику функціональних стилів сучасної української літературної мови. Наведено типові зразки рукописних документів, їх класифікацію, складові та вимоги укладання. Правила в розділі “Орфографія” враховують останні зміни правопису й акцентують увагу на особливостях уживання частин мови в діловодстві. | |
Головащук С. I. Українське лiтературне слововживання : слов.-довiд. / С. I. Головащук. - К. : Вища шк., 1995. - 319 с. | |
Словник-довідник, присвячений труднощам українського літературного слововживання, не слід розглядати як якийсь мовностилістичний кодекс, зібрання мовних законів, дотримання котрих є обов'язковим для всіх авторів і літературних працівників, що мають справу з різними жанрами літератури та інформації, зокрема з мовою художньої літератури. На підставі вивчення словників і посібників, а також аналізу матеріалів лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, збірник з культури мови тощо тут подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення найдоцільніше вживати для передачі потрібного змісту, зроблено певні застереження про неправильне або небажане, невдале використання тих або інших слів у певних значеннях, у тому чи іншому контексті. | |
Козачук Г. О. Українська мова : практикум: навч. посiб. для студ. вузiв / Г. О. Козачук. - 2-ге вид., перероб. i доп. - К. : Вища шк., 2008. - 414 с. | |
Навчальний посібник написано відповідно до чинної програми з української мови для вищих навчальних закладів. Він охоплює основні питання фонетики і граматики української мови, проте головну увагу в ньому приділено орфографії і пунктуації. Посібник передбачає закріплення знань з української мови, здобутих у школі, і підготовку студентів до вивчення теоретичних лінгвістичних дисциплін, насамперед курсу “Сучасна українська літературна мова”. Це зумовлює і специфіку побудови посібника: він орієнтований передусім на поглиблення і розширення знань з основних розділів шкільного курсу української мови та на постійне тренування длч вироблення навичок грамотного письма й усного мовлення. | |
Ющук I. П. Українська мова : пiдручник / I. П. Ющук. - К. : Либiдь, 2004. - 640 c. | |
Людина засвоює мову змалку від батьків, від оточення; у школі — вивчаючи шкільні предмети; у зрілому віці — спілкуючись з іншими людьми, читаючи різноманітну літературу, пізнаючи навколишній світ. Протягом життя людина збагачує свій словник, оволодіває виражальними засобами рідної мови. Це відбувається в основному стихійно. | |
Пазяк О. М. Українська мова i культура мовлення : навч. посiб. / О. М. Пазяк, В. Г. Кисiль. - К. : Вища шк., 1995. - 238 с. | |
Для тих, хто прагне опанувати сучасну українську мову, і створено цей посібник. Він охоплює усі розділи курсу сучасної української літературноїмови: фонетику та орфоепію, графіку й орфографію, лексикуй фразеологію, словотвір і граматику, що складається морфології та синтаксису. Кожна тема супроводжується вправами тренувального і творчого харктеру. Для повторення і закріплення знань наприкінці кожного розділу подаються контрольні запитання, у яких зосереджено увагу на основних правилах. | |
Ужченко В. Д. Сучасна українська мова : зб. вправ i завдань : навч. посiб. / В. Д. Ужченко, Т. П. Терновська, Т. С. Маркотенко. - К. : Вища шк., 2006. - 286 с. | |
Пропонований посібник охоплює всі основні розділи курсу сучасної української мови. У ньому вміщено вправи й завдання, основною метою яких є з'ясування акустичних, артикуляційних і фонологічних особливостей звукового складу української мови, зокрема вправи на розрізнення звука і букви, звука і фонеми, для ознайомлення з фонетичними (“живими”) та історичними чергуваннями, а також матеріал, спрямований на вироблення правильної вимови окремих звуків та звукосполучень, для закріплення навичок при написанні українських та іншомовних слів і їх форм. Подано вправи для усвідомлення різних способів системної організації лексики і фразеології, грунтовного засвоєння й повторнення морфемних і словотворчих понять, а також граматичної будови літературної мови та її функціонування: парадигм відмінювання й дієвідмінювання, повнозначних і службових частин мови, різних видів і типів словосполучень та речень. | |
Великий зведений орфографiчний словник сучасної української лексики / уклад.: В. Т. Бусел та iн. - К. : Iрпiнь, 2004. - 896 с. | |
“Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики”, укладений на основі сучасного “Українського правопису”, враховує лексичний матеріал, представлений у майже всіх орфографічних, тлумачних, енциклопедичних, термінологічних, фахових, галузевих словниках та енциклопедіях (понад 40), виданих в Україні у другій половині ХХ — у першіроки ХХІ століть. Проте жоден із сучасних словників, навіть найбільший з них за кількістю наведених у ньому слів, не відзеркалює в усній повноті сучасну українську мову. “Зведений словник” певною мірою розв'язує питання повнішого відображення лексики сучасної української літературної мови. | |
Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. - К. : Iрпiнь, 2001. - 1425 с. | |
Великий тлумачний словник сучасної української мови є універсальним довідником із сучасної української мови. В ньому об'єднано академічну повноту мовної лексики з лаконічною формою однотомного видання. Словник містить близько 170 тис. слів, у тому числі й ті, що увійшли в українську літературну мову протягом останнього дисятиліття. Окрім загальновживаних слів у словнику наводяться основні терміни сучасної науки і техніки, а також слова, що визначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя. Новим для тлумачних словників є введення в деякі статті енциклопедичних довідок. | |
Культура української мови : довiдник / [С. Я. Єрмоленко, Н. Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець та iн.] ; за ред. В. М. Русанiвського. - К. : Либiдь, 1990. - 304 с. | |
Культура мови як складова частина культури і як одна із її форм — перша ознака загальної культури людини. Як привернути увагу до мовної поведінки особистості? Як виховати чуття слова? | |
Фурдуй М. I. Українська мова : практикум з правопису: навч. посiб. для студ. ВНЗ / М. I. Фурдуй. - К. : Либiдь, 2004. - 272 с. | |
Розглядаються питання орфографії і пунктуації в руслі поглиблення знань, підвищення рівня грамотності, культури писемного мовлення. Системно подається базовий теоретичний матеріал, окремі відомості з морфології і синтаксису, без чого не можливе наскрізне розуміння орфографічних чи пунктуаційних правил. Використовуються різні форми активізації навчального процесу з метою стимулювання пізнавального інтересу. | |
Орфоепiчний словник української мови : в 2-х т. Т. 1. Близько 140 000 слів / уклад.: М. М. Пещак та iн. ; за ред. М. М. Пещак, В. М. Русанiвського. - К. : Довiра, 2001. - 954 с. - (Слов. України). | |
Орфоепічний словник української мови — принципово нова лексикографічна праця, яка належить до категорії фундаментальних академічних словників. Публікується у двох томах загальним обсягом 1871 сторінка: перший том — 954, другий — 917 сторінок. |