Стельмах Михайло. Чотири броди : роман / Михайло Стельмах. - К. : Рад. письменник, 1979. - 527 с.

Роман охоплює значний історичний період – від громадянської до Другої Світової війни. Письменник відображає широку епічну картину народного життя, показує боротьбу за утвердження нових ідеалів.
Це твір філософських роздумів, який звернено до кожної людини  повинної чесно і мужньо переплисти свій життєвий Дунай. І одночасно – це дума про красу народу і про вірність народу.

Стельмах Михайло. Над Черемошем : гуцульськi мотиви / Михайло Стельмах. - Львiв : Каменяр, 1981. - 191 с. : iлюстр.

Повість  «Над Черемошем», створена в 1952 році по гарячих слідах живих подій – хвилююча розповідь про ті зміни, які відбулися на західноукраїнських землях з встановленням Радянської влади.
Твір приваблює хорошим знанням процесів, які відбувалися в гуцульському селі в 1947 – 1948 роках. Письменник створив живі образи, наділивши їх досить переконливими характеристиками. Але прозаїк показує не лише боротьбу, а й побут гуцулів, їх родинне життя на новому етапі, кохання.

Стельмах Михайло. Хлiб i сiль : роман / Михайло Стельмах. - К. : Днiпро, 1978. - 575 с. : iлюстр.

У романі відтворено широку картину життя українського села напередодні революції 1905 року. Автор правдиво зображує тяжке становище селянської бідноти, показує, як у боротьбі проти панів формувалася її свідомість .                 
Справжнім героєм твору є народ з його болями і стражданнями, радощами і сподіваннями, нескореністю й вірою в краще майбутнє. М`який задушевний ліризм, філософські роздуми, іскристий гумор, багата і розмаїта мова характерні для твору.

Стельмах Михайло. Твори : в 5-ти т. Т. 2. Кров людська-не водиця. Велика рiдня / Михайло Стельмах. - К. : Худож. лiт., 1962. - 610 с.

Роман «Кров людська – не водиця» написано на одному диханні: експресивний і лаконічний своєю романною архітектонікою, він увібрав чи не найголовніше і найвизначальніше з подій громадянської війни на Україні в 1920 році, які твердо повернули історичне русло її розвитку в новому соціальному й політичному напрямі. Самобутні образи, віднайдені  прозаїком у живій дійсності раніше, тут поповнились виразними типами селян Поділля.
Земля в романі «Кров людська – не водиця» є таким же повноправним героєм, як і в інших творах Михайла Стельмаха.

Стельмах Михайло. Твори : в 6-ти т. Т. 5. Дума про тебе / Михайло Стельмах. - К. : Днiпро, 1973. - 392 с.

У романі «Дума про тебе» не стільки відображено події війни, скільки подано їх осмислення, аналіз переживань, душевних потрясінь, почуттів любові і ненависті. Не просто дається спільне щастя головним героям роману Ярині й Богдану – лише в фіналі твору, подолавши тяжкі випробування, вони, нарешті,  «обсіяні зерном старого пасічника, пішли своєю дорогою, у стогін лісів, у рокіт вічного вітру, у шал хуртовини, бо кожна людина має долати і пройти свої хуртовини…».
Образ Богдана цікавий ще й тим, що автор простежує процес становлення поета. Герой віддає багато сил і уваги збиранню народних пісень, які він сам розглядає як «частку історії».

Стельмах Михайло. Твори : в 7-ми т. Т. 4. Правда і кривда / М. Стельмах.- К. : Дніпро, 1983. – 712 с.

Прозові твори Михайла Стельмаха побудовано за принципом полярної несумісності ідеалів, характерів, подій. Дві морально-етичні категорії, що складають назву роману «Правда і кривда», активно співіснують в кожному з його попередніх чи пізніших творів.
Звичайно, його мистецькі симпатії з тими, хто всім своїм життям відстоює правду і її гуманні засади за будь-яких умов. У романі «Правда і кривда»  – це Марко Безсмертний, Григорій Задніпровський і Василина. На протилежному полюсі, пойменованому «кривдою», стоять ті антагоністичні сили, що перебувають у стані постійної боротьби з табором «правди». У романі «Правда і кривда» – це Антін Безбородько, Кисіль, Черноволенко. Письменник для своїх творів вибирає етапні, поворотні періоди в житті народу, він зображує долі драматичні, він шукає конфлікти епохального значення, створюючи величний, монументальний образ трудового народу.

Стельмах М. Гуси-лебеди летят ; Щедрый вечер : пер. с укр. / М. Стельмах. - М. : Худож. лит., 1980. - 446 с. - (Классики и современники).

Повісті «Гуси-лебеді летять…» і «Щедрий вечір» у творчості  Михайла Стельмаха посідають особливе місце хоча б тому, що вони є найбільш автобіографічними, і за їхнім наскрізним центральним персонажем – Михайликом – угадується постать самого автора. Михайлик живе багатим внутрішнім життям, проте не замикається в собі, його чутливе єство відкрите чудовій подільській природі й чарам народної пісні, він у ранньому віці пізнає добро і зло не просто як абстрактні поняття, а як конкретні вчинки своїх односельців, благородство чи ницість  людської душі він вимірює по саможертовності в ім`я спільних ідеалів.