Вільям Шекспір. Життя і творчість

Шекспір — одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями. Чим більш зрілим стає людство в духовному плані, тим більше глибин відкриває воно у творчості Шекспіра. Десятки, сотні життєвих ситуацій, у яких опиняються люди, були точно підмічені і відбиті Шекспіром у його драмах. Ними можна міряти життя окремої людини і можна відзначати стадії розвитку цілого народу.       
 
Шекспір — найвидатніший англійський поет і драматург XVI століття. Епоха,  в якій жив і творив письменник, називається епохою Відродження, або Ренесансом. Вона вражає нестримним злетом фантазії митців, піднесенням духу, великою вірою у творчі можливості людини. Ніколи ще мистецтво не відігравало такої значної ролі в житті суспільства, ніколи не було таким велично прекрасним.
 
Епоха Відродження подарувала світові багато талановитих людей. їх імена назавжди вписані в «золоту книгу» цієї епохи. Серед них ім'я великого Шекспіра.

Вільям Шекспір народився у місті Стратфорді, що на річці Ейвон, у 1594 році. З раннього дитинства Вільяма оточував дивовижний світ, зітканий зі стародавніх легенд і народних пісень. Незаймана природа рідного краю і розвинена уява сприяли народженню фантастичного світу в глибинах його вразливої душі.

У Стратфорді юний Шекспір уперше побачив театральну виставу. За тридцять кілометрів від Стратфорда, в Ковентрі, щорічно ставили релігійні драми-містерії, які охоче відвідували жителі навколишніх міст, зокрема й сім'я Джона Шекспіра.

До 14 років хлопець відвідував світську школу, де вивчав риторику, логіку, латину, античну міфологію та літературу. Але довго вчитися йому не довелося: фінансові справи батька занепали, треба було брати участь в утриманні багатодітної сім'ї.

Вісімнадцятирічним юнаком одружився з Анною Хеттевей, дочкою багатого фермера. Незабаром у них народилася дочка Сьюзен,  а через два роки — близнята Джудіт і Гамнет. Однак юний батько і чоловік недовго просидів біля родинного вогнища і близько 1586 року він подався до столиці.

Опинившись у незнайомому місті без засобів до існування, без друзів і знайомих, він, як підтверджують поширені легенди, заробляв перший час на життя тим, що стеріг біля театру коней, на яких приїжджали знатні  городяни, переписував ролі, траплялося, заміняв суфлера. Словом, задовго до того, як великий драматург вивів на сцену своїх героїв, він пізнав нелегке закулісне життя театру.

Приблизно з 1590 року він узявся за перо. 3 1593 чи 1594 року входив до трупи Джеймса Бербеджа, яка давала вистави в будинку, іменованому «Театром». А 1599 році сини Бербеджа побудували театр «Глобус». Шекспір став одним із співвласників цього прибуткового  закладу.

Невдовзі Шекспір став головним драматургом трупи; бути драматургом, працювати для театру вважалося тоді заняттям малопочесним, але він вибрав свій шлях і «зустрів на ньому все, що випадає на долю справжньої людини: ворожнечу і дружбу, зраду і любов, радість перемог і гіркоту поразок. І насамперед — працю».

Перу геніального драматурга належать 37 сценічних творів. Серед них — комедії, історичні хроніки і трагедії, а також дві поеми — «Венера і Адоніс» (1593) та «Лукреція» (1594). Крім того, Шекспір написав 154 сонети, які знавці зараховують до числа найсвітліших творінь світової лірики.

У геніальних творіннях Шекспіра перед  нами постає  широка і правдива картина епохи англійського Відродження — в її величі  і в її страшних суперечностях. Силою свого таланту він змусив глядача побачити у просторі сцени, майже без декорацій, всесвіт, минуле і майбутнє людства. Він бачив і розумів життя у всій його складності: високим  і низьким, трагічним і комічним, святковим і буденним.

Драматургія Шекспіра не скута ніякими жорсткими рамками. П'єса зображує не одну подію, а ланцюг подій, глядач бачить зародження, розвиток, ускладнення і розв'язку з безліччю всіляких подробиць. Нерідко перед ним проходить усе життя людини. А поруч із долею головного героя і героїні показані і долі інших учасників подій.

У Шекспіра в одній п'єсі уживається серйозне з кумедним, в його трагедіях чимало блюзнірства, а в комедіях часом трапляються події, що знаходяться на грані трагічного.

Драматичні шедеври Шекспіра значною мірою затьмарили його творчість як епічного і ліричного поета. А тим часом ця частина шекспірівської спадщини становить великий інтерес. Навіть якби Шекспір не написав жодної комедії, трагедії або хроніки, він усе одно ввійшов би в історію світової літератури як талановитіший поет англійського Відродження.

Радість життя, прославляння здорової, сильної, відважної, сміливої в думках і намірах людини — ось основне в перших п'єсах Шекспіра — комедіях: «Приборкування перекірливої», «Комедія помилок», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч», написаних у 1593-1600 pp.

Але шляхетним гуманістичним ідеям Відродження не призначено було перемогти в ту жорстоку епоху. Він зображує сутичку прекрасних ідеалів Відродження із суворою дійсністю. У творчості Шекспіра починає звучати тема загибелі героїв, особливо дорогих йому, що утілюють світлі гуманістичні ідеї.

Юні Ромео і Джульєтта — герої першої великої трагедії Шекспіра (1594) — полум'яно люблять одне одного. Любов їх наштовхується на непереборну перепону — стародавню ворожнечу сімейств. У нерівному поєдинку з віковими забобонами, із кривавими і безглуздими законами Ромео і Джульєтта гинуть. Але у їхній любові, що не змирилися з упередженням старовини, укладено високу моральних перемогу.

Шекспір відобразив найвищий ступінь цього великого почуття — кохання безкрає та безмежне. Він створив зразок ідеальної, неповторної любові.

Трагедія Шекспіра «Гамлет, принц данський» найбільш знаменита з п'єс англійського драматурга. На думку багатьох високо авторитетних цінителів мистецтва, це одне із самих глибокодумних творінь людського генія, велика філософська трагедія.

Світ, зображений у трагедії, не цілком схожий на нинішні уявлення про життя, і люди, що живуть у ньому, мислять інакше ніж ми, — поетичними образами і поняттями.

Трагедія змальовує складні і важкі роздуми шляхетної людини про природу зла, про порочний королівський двір, про лицемірство, що криється в палацових стінах, про хвороби, якими уражене сторіччя, немовби «вивихнуте у своїх суглобах».

Самотність Гамлета — це самотність людини, що випередила свій час, перебуває у трагічному розладі з ним і тому гине.

Любов до істини, почуття справедливості, ненависть до зла, до усіх видів догідництва — такі споконвічні риси Гамлета. Саме це в поєднанні зі усвідомленням обов'язку призводить його до трагічних переживань.

Суперечності ідеалу в зовнішньому світі доповнюються боротьбою суперечливих почуттів в душі Гамлета. Добро і зло, істина і неправда, людяність і жорстокість виявляються в його власній поведінці.

Трагічно, що Гамлет зрештою гине, але сутність трагедії не в тому, що героя спіткає смерть, а в тому, яке життя, і особливо — у безсиллі найкращих намірів виправити світ. Слабкість, схильність Гамлета до міркувань, становить чи не головне достоїнство Гамлета. Він мислитель. Кожне значне явище життя він прагне зрозуміти, але особливо важливою рисою Гамлета є прагнення зрозуміти самого себе.

Такого героя до Шекспіра у світовому мистецтві не було, і рідко кому після Шекспіра вдалося з такою художньою силою і проникливістю створити образ мислителя.

В останні роки творчості Шекспіра його п'єси набувають іншого характеру. Вони віддаляються від реального життя. У них звучать казкові, фантастичні мотиви. Але й у цих п'єсах — «Перикл», «Зимова казка», «Буря» — Шекспір засуджує деспотизм і свавілля, стає на захист дорогих йому ідеалів, славить силу любові, віру і кращі риси людини, стверджує природну рівність усіх людей. Вигук героя однієї з цих п'єс: «Яке прекрасне людство!» — може служити знаком епохи відродження, що подарувала світу Шекспіра.

У 1612 році Шекспір покидає  Лондон: між Шекспіром і трупою виникає конфлікт. Останні чотири роки життя він проводить поза театром, у Стратфорді.

23 квітня 1616 року його не стало. Шекспір помер у 1616 році, у день, коли йому виповнилося 52 роки. Але створені  чотири століття тому його твори залишаються сучасними і тепер. І тому вони безсмертні.

 

 

Шекспир У. Трагедии : пер. с англ. / У. Шекспир. - М. : Эксмо, 2006. - 768 с. - (Зарубежная классика). - ISBN 5-699-18050-8.
	Трагедія Шекспіра «Гамлет, принц данський» найбільш знаменита з п'єс англійського драматурга. На думку багатьох високо авторитетних цінителів мистецтва, це одне із самих глибокодумних творінь людського генія, велика філософська трагедія. «Трагедія великої пристрасті» -  саме цими словами можна передати зміст шекспірівської трагедії «Ромео і Джульєтта». Вона присвячена найпрекраснішому і повністю земному почуттю, але сила кохання піднімає юних героїв над рівнем повсякденності. Складний, суперечливий процес прилучення до нової людяності супроводжується в душі Отелло (головного героя трагедії «Отелло») радістю і муками, здіймає його до небес і кидає в прірву.
Шекспир В. Избранное : в 2-х ч.  Ч. 2 / В. Шекспир ; [сост. А. Аникст]. - М. : Просвещение, 1984. - 208 с. : ил.
	В «Королі Лірі» трагедія героя стоїть у центрі, але тут, в більшій мірі, ніж в «Гамлеті», всі стихії природи беруть участь у долі знедоленного монарха. «Король Лір» - трагічна історія загального розладу. Так виходить,що саме тоді, коли Лір збагнув сенс життя – в дружбі, любові, милосерді, взаємодопомозі, - його наздоганяє хижа рука світу зла, користі та насильства. Шекспір, як і його сучасники, вірив у загальний зв`язок речей. Земне життя в його п`єсах завжди пов`язане з життям всієї природи.
Шекспир Уильям. Полное собрание сочинений : В 8-ми т.  Т. 1 / Уильям Шекспир ; под общ. ред. А. Смирнова ,  А. Аникста. - Москва : Искусство, 1957. - 615 с.
	До книги увійшли хроніки «Генріх VI» та «Річард III». Проблема порядку для Англії, країни, що здригалась від заворушень, була надзвичайно нагальною. Шекспір, який писав хроніки – оптиміст. Жах і кров, які наповнюють історію Англії, видаються йому викупленими заради перспективи, що відкривається.  Хроніки – зречення старого світу, повний суворої мужності гімн створенню нової Англії.
Шекспир Вильям. Комедии, хроники, трагедии : пер. с англ.  Т. 1 / Вильям Шекспир. - Москва : Худож. лит., 1988. - 783 с. - (Библиотека  литературы Возрождения). - ISBN 5-280-00332-8.
	В даний том входять найбільш відомі комедії великого англійського драматурга В. Шекспіра, а також історичні хроніки, що відносяться до раннього періоду його творчості : «Приборкання норовливої», «Сон в літню ніч», «Багато галасу даремно», «Юлій Цезар». Комедії, трагедії і хроніки історичні, ті ж трагедії, - кожна група шекспірівських творів має своїм центром думку про хід часу як процес, в якому беруть участь від малого до великого і вищі, і нижчі, словом усі. Трагедії Шекспіра – художнє осягнення провідних тенденцій часу. Шекспір зоркий і справедливий, він сам був «сином століття», йому самому той час уявлявся часом благоденства, що дозволяв людям розкривати свої можливості, і він же був суддею своєї епохи.
Шекспiр Вiльям. Твори в 6-ти т. : пер. з англ. Т. 1. Генрiх VI. Рiчард III. Тiт Андронiк / Вiльям Шекспiр. - Київ : Днiпро, 1984. - 534 с.
	До першого тому творів В. Шекспіра увійшли його ранні хроніки: трилогія «Генріх  VI», «Річард III», а також рання трагедія «Тіт Андронік». Історична хроніка «Генріх VI» була написана найраніше і взагалі вважається першим твором Шекспіра. Наскрізна тема трилогії – це загострення суперечностей серед англійської феодальної знаті, які переростають у міжусобну війну Білої і Червоної троянд. Тематично й сюжетно хроніка «Річард III» пов`язана з трилогією «Генріх VI» і разом з нею складає першу тетралогію історичних хронік Шекспіра. В ній відображено останній етап війни Білої і Червоної троянд та її фінал. «Тіт Андронік» - це примітивна трагедія і за розумінням трагічного як жахливого, і за його художнім вираженням, і за прагненням удовольнити примітивні «трагедійні» смаки тогочасних глядачів.
Холлидей Ф. Е. Шекспир и его мир / Ф. Е. Холлидей ; пер. с англ.. - М. : Радуга, 1986. - 168 с.
	Книга «Шекспір і його світ» належить перу відомого сучасного шекспірознавця Ф. Холлідея. Вона відзначена глибоким науковим підходом, написана ясно і живо. Зі сторінок книги постає образ людини, яка живе в ногу зі своїм часом, його тривогами, радощами і надіями. Багатий ілюстративний матеріал зримо відтворює яскраві риси епохи.
Шенбаум С. Шекспир : Краткая документальная биография / С. Шенбаум ; пер. с англ. А. А. Аникста, А. Л. Величанского. - Москва : Прогресс, 1985. - 431 с.
	В своїй книзі відомий американський шекспірознавець С. Шенбаум в строго хронологічній послідовності, докладно і науково об`єктивно викладає зібрані протягом кількох століть факти і документи, які стосуються біографії великого англійського поета, одного з видатних драматургів світу. В книзі відтворені конкретні історичні умови, в яких протікало життя Шекспіра, показано початок його акторської кар`єри і драматургічну діяльність, а також останні роки життя в Стратфорді.
Верцман И. "Гамлет" Шекспира / И. Верцман. - Москва : Худож. лит., 1964. - 142 с. - (Массовая историко - литературная библиотека).
	Багато поколінь мислителів, поетів і вчених–філологів думали і писали про «Гамлета» Шекспіра, прагнучи зрозуміти таємний зміст цієї трагедії і пояснити загадки, які поставив видатний англійський драматург своїм майбутнім читачам і глядачам. Російський дослідник І. Верцман написав невеличкий етюд, в якому він прагне розкрити глибину і багатство ідейної та художньої проблематики «Гамлета» і показати живе, неминуще значення трагедії про принца датського і для наших сучасників.
Шекспир в мировой литературе : Сборник статей. - Москва : Худож. лит., 1964. - 383 с.
	Легенда про Шекспіра, повна найдивніших вигадок, свідчить про те, що великий драматург живе і досі напруженим життям. В даній книзі автори ближче підійдуть до справжнього Шекспіру, людині своєї епохи, яка сказала вічні слова про людей, про справедливість, про сутність того відповідального, важкого і радісного процесу, який називається життям.