Життя та творчість Валентина Катаєва

До 125-річчя з дня народження письменника

Валентин Петрович Катаєв - російський письменник, драматург, поет, мемуарист. Найбільш відомий за повістями «Біліє вітрило самотнє» та «Син полку».

Письменник народився 28 січня 1897 року в Одесі, в сім'ї викладача училища. Писати вірші хлопчик почав рано, з дев'яти років. Деякі його роботи стали друкувати в одеських газетах, а 1914 року – у петербурзькому журналі «Весь світ».

Катаєв отримував освіту в Одеській гімназії, але так і не довчився через військові події Першої світової та Громадянської воєн, що спалахнули. Він добровольцем вступив до чинної армії, де дослужився до прапорщика. В 1917 році  внаслідок серйозного поранення повернувся до Одеського госпіталю. За хоробрість він був нагороджений двома орденами. Під час служби він постійно займався літературною творчістю. Поступово у пресі стали з'являтися його оповідання та нариси. У столичній пресі вперше було надруковано оповідання «Німчик».  

Літературну мову Катаєва називали одеською. Це місто було не тільки тлом багатьох його творів, а й повноправним героєм. Незважаючи на те, що 64 роки свого життя він проживе в Москві та Підмосков'ї, у душі він так і залишиться одеситом. Назви творів Катаєва або імена героїв часто мали символічний характер.  

Незважаючи на те, що письменник мав чимало своїх віршів, жодної збірки він не випустив. Перші спроби писати прозу робилися після демобілізації. Своїм кумиром із сучасників він вважав І. А. Буніна.

У 1919 році Катаєва призвали до Червоної Армії, проте незабаром він був відкликаний і призначений завідувачем вікна сатири РОСТУ. Там він писав тексти для гасел, листівок, антиплакатів. Аналогічну роботу він виконував у Харкові. З 1922 року він працював у Москві.

Фельєтони Катаєва публікувалися в газетах «Праця», «Гудок». Його повість «Розтратники» (1925) була помічена не тільки читачами, а й критиками. За кілька років цю повість успішно інсценували на сцені МХАТу. Незабаром він написав ще одну успішну роботу - комедію "Квадратура кола" (1928). Після цього він писав здебільшого для театру. Важливою віхою у творчості письменника став роман "Час, вперед!" (1932). Його він написав після поїздки на будівництво Магнітогорська.

У період Вітчизняної війни Катаєв працював військовим кореспондентом для газет "Правда", "Червона зірка". Саме в цей період з'явилися оповідання "Прапор", "Третій танк", повість "Син полку". З 1955 року В. П. Катаєв був головним редактором новоствореного журналу «Юність».

Помер письменник 12 квітня 1986 року у Москві. Останньою його книгою була збірка мемуарів «Сухий лиман» (1986).

Катаев В. Белеет парус одинокий / В. Катаев. - К. : Веселка, 1987. - 262 с.
	"Біліє вітрило самотнє" - одна з повістей циклу "Хвилі Чорного моря" - розповідає про революційні події 1905 року в Одесі; про дружбу і пригоди хлопчиків Петі і Гаврика, котрі пізнають кожен по-своєму сувору правду життя.
Катаев Валентин. Сухой лиман : повести / Валентин Катаев. - М. : Сов. писатель, 1986. - 432 с.
	До книги відомого письменника Валентина Катаєва увійшли твори, в яких автор розповідає про прожите і пережите: "Юнацький роман", "Сухий лиман", "Сплячий", "Взаємний дідок" і "Кубик".
Катаев Валентин. Кладбище в Скулянах : роман-хроника / Валентин Катаев. - М. : Мол. гвардия, 1976. - 240 с.
	У романі «Цвинтар у Скулянах» (1974) грань між минулим і сьогоденням, фантазіями та дійсністю, життям і смертю — розмита. Герой "Цвинтара в Скулянах" знаходить щоденники діда і повертається до сторінок історії - війни 1812 року, битв з горцями на Кавказі, до заслання Пушкіна в Кишинів.
Катаев Валентин. Разбитая жизнь, или Волшебный рог Оберона / Валентин Катаев. - М. : Сов. писатель, 1983. - 495 с.
	Книга написана на автобіографічному матеріалі. Вона складається з окремих фрагментів – спогадів. Об'єднана єдиним художнім задумом, вона відтворює цілісну картину життя дитячих років письменника.
Катаев Валентин. Растратчики : повести и рассказы / Валентин Катаев. - М. : Сов. писатель, 1990. - 576 с. - ISBN 5-265-00566-8.
	В даний збірник увійшли найвідоміші твори письменника Валентина Катаєва : повісті  «Розтратники», «Цвинтар у Скулянах», «Сухий лиман» та  оповідання «Батько», «Сплячий», «Золоте перо» та інші.
Катаев Валентин. Собрание сочинений : в 5-ти т. Т. 1 / Валентин Катаев. - М. : Худож. лит., 1956. - 638 с.
	До першого тому зібрання творів увійшли: «Час вперед!», «Розтратники» та «Я син трудового народу…».  Хроніка «Час вперед!» розповідає про будівельників Магнітки. Автор  зображує одну з ділянок будівництва, в даному випадку Магнітогорська і  занурює читачів з головою в його ритм, в його гаряче повітря, у всі його неповторні героїчні подробиці, пронизані наскрізь однією ідеєю темпу, що вирішує усе. Повість В. Катаєва "Я - син трудового народу" відзначена прагненням показати історію країни через долю людини. Її дія відбувається під час німецької окупації України у 1919 р., головними героями виступають фольклорні персонажі – бравий солдат Семен Котко та дівчина-краса Софія. Оповідання, що розгортається у стилістиці народних оповідей, насичене описами українських пейзажів, обрядів та звичаїв, звуками української мови.
Катаев Валентин. Избранные произведения : в 3-х т. Т. 1 / Валентин Катаев. - М. : Худож. лит., 1977. - 575 с.
	До першого тому вибраних творів В. Катаєва увійшли: «Святий колодязь», «Трава забуття», «Кубик» та інші. «Святий колодязь» не схожий на все, що написав В. Катаєв. Головне в ньому - не зображення зовнішнього світу, а відбиток внутрішнього світу людини, і дійові особи тут - не живі люди, а настрої, переживання, спогади героя, потоки його емоційного та інтелектуального життя. "Трава забуття" - це  розповідь про юність письменника, про його життя у двадцяті роки, та спогади про Буніна та Маяковського.
Кардин В. Парус в море / В. Кардин. - М. : Худож. лит., 1982. - 188 с.
	Книга дає панораму творчості Валентина Катаєва у поєднанні з докладним аналізом відомої повісті письменника "Біліє вітрило самотнє".